Добавлено (13.05.2013, 09:07)
---------------------------------------------
Рішенням Ленінського районного суду стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 58992 грн.20 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - зміні з наступних підстав.17.11.2012 року між відповідачем ОСОБА_2 та ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу.Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та покладаючи на відповідача ОСОБА_2 обов'язок по відшкодуванню матеріальної шкоди, яка полягає у вартості відновлювального ремонту та у величині втрати товарної вартості автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що при спричиненні шкоди потерпілий має право отримати відшкодування від її заподіювана, а також обирати, до кого цю вимогу пред'явити - до заподіювача чи до страховика.

Оскільки діюче законодавство не передбачає обов'язку звертатись до страхової компанії за відшкодуванням завданої шкоди, а також враховуючи, що ОСОБА_3 не отримав відшкодування шкоди ані від страхової компанії, ані від відповідача ОСОБА_2, яка відмовилась відшкодовувати спричинену внаслідок ДТП шкоду, суд першої інстанції вважає, що відшкодування шкоди в даному випадку повинно здійснюватись відповідачем ОСОБА_2 як винною у скоєнні ДТП особою на загальних підставах відповідно до вимог ст.ст. 1166, 1188 ЦК України, оскільки підстав для застосування до виниклих в даному випадку між сторонами правовідносин положень ст. 1194 ЦК України немає.

Проте погодитись в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції не можна з огляду на наступне.Як вбачається з матеріалів справи, на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у встановленому порядку і остання отримала поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з яким страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Таким чином, вирішуючи справу, не зважаючи на вимогу позивача про відшкодування шкоди тільки за рахунок відповідача, суд по даній категорії справ повинен, встановивши розмір страхового відшкодування, обговорювати, перш за все, як межі відповідальності страховика за всіма видами виплат, так і межі відповідальності застрахованої особи. За таких обставин прийняте по справі рішення буде стосуватися прав та обов'язків не тільки потерпілого та застрахованої особи, а й страховика, тому його притягнення до участі у справі у якості відповідача є, на думку судової колегії, обов'язковим.

 Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, скасувавши його в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 58992,20грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь останнього 6097,25грн. в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою товарної вартості пошкодженого автомобіля. 

Аналогичной есть практика Высшего специализированного суда,поэтому не стоит выбрасывать на ветер деньги и заниматься пол года бесперспективными взысканиями с виновника. Здесь тоже истец судился с 2011 года.

Добавлено (13.05.2013, 18:33)
---------------------------------------------

Добавлено (13.05.2013, 19:44)
---------------------------------------------